Інструкції з охорони праці

1.Загальні відомості про організацію та характерні особливості роботи.

Місцезнаходження підприємства, установи або організації, кількість працюючих (чоловіків, жінок, підлітків). Кількість робочих місць з шкідливими умовами праці (якщо такі є).

2.Загальні правила поведінки працівників при пересуванні на роботу і з роботи та перебування у відрядженнях.

Всі працівники повинні бути уважні до навколишнього оточення, керуватися правилами дорожнього руху і правилами користування транспортом, виконувати вимоги дорожніх сигнальних знаків, покажчиків, а також водіїв транспорту.

Пішоходи повинні ходити тільки по тротуарах і пішохідних доріжках, дотримуватися правої сторони. Там де їх немає, потрібно йти по лівій стороні дороги назустріч руху транспорту, відходячи при появі стрічного транспорту на ліве узбіччя дороги.

Пішоходам необхідно бути гранично уважними під час переходу канав, ям, каналізаційних люків. Не можна наступати на кришки каналізаційних люків. У разі їх відсутності необхідно захистити небезпечне місце, щоб уникнути нещасних випадків. Забороняється перетинати шлях транспорту, який рухається поблизу, виходити з транспорту, що стоїть, на проїжджу частину, не бачивши обстановки на або якими-небудь іншими необережними діями заважати руху і створювати загрозу його безпеки.

При проїзді в трамваї, тролейбусі або автобусі необхідно чекати ці транспортні засоби на посадочних майданчиках, а якщо їх немає, то на тротуарах.

Не можна знаходитися на проїжджій частині вулиці.

Входити в транспортні засоби слід лише при повній їх зупинці через задні двері. Забороняється входити в транспорт на ходу або не на місці зупинки, їздити на підніжках і на виступаючих частинах транспортних засобів, перешкоджати закриттю автоматичних дверей, висовувати з вікон руки, голову, а також які-небудь предмети.

Виходити з транспортних засобів слід лише при повній їх зупинці через передні двері. Забороняється смикати закриті двері і зістрибувати на ходу.

3. Основні положення Закону «Про охорону праці», Кодексу закону про працю і інших нормативних актів про охорону праці.

Законодавство про охорону праці складається із Закону «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України і інших нормативних актів.

Закон «Про охорону праці» України визначає основні положення по реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відношення між власником підприємств, організації і працівником з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Цей Закон розповсюджується на всі підприємства і організації незалежно від форм власності і видів їх діяльності, на всіх громадян, які на них працюють.

Закон України «Про охорону праці» гарантує громадянам право на охорону праці під час укладення трудового договору, під час роботи на підприємстві, а також обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань. Статтями закону закріплено право працівників на пільги і компенсації за важкі і шкідливі умови праці, забезпечення засобами індивідуального захисту, миючими і знешкоджуючими засобами. Цим Законом визначена організація охорони праці на виробництві, стимулювання охорони праці, а також система державного нагляду і суспільного контролю за охороною праці.

3.1. Трудовий договір, робочий час і час відпочинку. Охорона праці жінок і осіб молодше 18 років. Колективний договір (угода), пільги і компенсації за важкі і шкідливі умови праці.

Робітники і службовці реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, установі, організації. Трудовий договір укладається як за відсутності колективного договору, так і за наявності такого.

Нормування тривалості робочого часу всіх робітників і службовців здійснюється державою з участю професійних спілок. Законодавством праці передбачається нормальна тривалість робочого часу 40 годин на тиждень, скорочена тривалість робочого часу (встановлюється для підлітків та на працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці), неповний робочий час (неповний робочий день, неповний робочий тиждень). Ненормований робочий день - це особлива умова праці для певної категорії працівників і полягає в тому, що у разі виробничої необхідності працівники можуть притягуватися в окремі дні до позаурочної роботи.

Час відпочинку – це перерва протягом робочого дня для відпочинку і прийняття їжі (обідня перерва), щорічна відпустка, щоденний відпочинок (міжзмінний), щотижневий відпочинок (вихідні дні), відпочинок в святкові дні.

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і з шкідливими умовами праці, на підземних роботах, окрім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному і побутовому обслуговуванню), а також залучення жінок до підняття речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років. Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей – інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.

Не допускається прийом на роботу осіб, які не досягли шістнадцяти років і лише у виняткових випадках за узгодженням з місцевим комітетом професійного союзу. Забороняється застосування праці осіб молодше 18 років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Прийом на роботу лише після попереднього медичного огляду і надалі до досягнення 18 років щорічно підлягають обов'язковому медогляду.

Забороняється залучати осіб молодше 18 років до нічних і надурочних робіт, до підняття і переміщення вантажу, маса якого перевищує встановлені для них граничні норми. Відпустка надається в літній час або, за їх бажанням, в будь-яку іншу пору року. Звільнення робітників і службовців молодше 18 років за ініціативою адміністрації допускається, тільки з відома районної комісії у справах неповнолітніх.

Колективний договір укладається між адміністрацією підприємства та комітетом професійного союзу, який уповноважений представляти інтереси найманих працівників підприємства.

Договір повинен містити основні положення з питань праці і заробітної платні, положення про тривалість робочого часу, часу відпочинку, оплати праці і матеріального стимулювання, охорони праці. У відповідні розділи колективного договору включаються заходи передбачені планом соціального розвитку підприємства, комплексним планом поліпшення умов охорони праці і санітарно-оздоровчих заходів підприємства. До колективного договору додаються: плани організаційних, технічних і господарських заходів, направлених на поліпшення виробничо-економічної діяльності підприємства, угоди з охорони праці і ін..

Працівники, зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичними засобами, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі і інші пільги, що надаються в передбаченому законодавством порядку.

3.2. Правила внутрішнього трудового розпорядку.

Робітники і службовці зобов'язані:

Дотримуватися вимог охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієні праці і протипожежної охорони, які передбачені правилами і інструкціями;

працювати чесно і сумлінно;

дотримуватися дисципліни праці: своєчасно приходити на роботу, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, сумлінно виконувати розпорядження адміністрації;

утримувати в порядку і чистоті своє робоче місце;

устаткування, пристосування, інструменти утримувати в справному стані;

не покидати робоче місце самовільно.

Круг обов'язків кожного працівника залежно від його спеціальності, кваліфікації або посади визначається посадовими інструкціями і положеннями.

Адміністрація підприємства, організація зобов'язана:

організувати працю робітників і службовців так, щоб кожен працював по своїй спеціальності і кваліфікації, мав закріплене за ним певне робоче місце;

своєчасно до початку роботи, що доручається, знайомити робітників і службовців зі встановленим завданням, забезпечити здорові і безпечні умови праці;

постійно контролювати дотримання працівниками всіх вимог інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії та гігієні праці, протипожежної охорони.

3.3. Система управління охороною праці, державний нагляд, суспільний контроль за охороною праці на підприємстві.

Головними цілями системи управління охороною праці (СУОП) є: попередження виробничого травматизму, попередження виробничих обумовлених захворювань, створення оптимальних умов для високопродуктивної праці.

Управління охороною праці включає рішення наступних основних задач: навчання працюючих безпечним методам праці і упровадження передового досвіду; забезпечення безпеки роботи виробничого устаткування, виробничих процесів, будівель і споруд; приведення санітарно-гігієнічних умов праці у відповідність з нормативними вимогами; забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту; забезпечення санітарно-побутовими приміщеннями; організація лікувально- профілактичного (медичного) обслуговування і ін.

Суспільний контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснюють:

трудові колективи через вибраних ними уповноважених;

професійні союзи - в особі своїх виборних органів і представників.

Керівник (власник) підприємства, організації зобов'язаний проінформувати громадянина при укладенні трудового договору про умови праці, наявності на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих умов, про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах, відповідно до законодавства і колективного договору.

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочих місцях умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийомі на роботу) і періодичного (у перебігу трудової діяльності) медичного огляду працівників, зайнятих на важких роботах і роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці, або таких, де необхідний професійний відбір, а також щорічного обов'язкового медичного огляду.

За час проходження огляду за працівником зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток.

Всі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасного випадку і професійних захворювань.

Всі працівники при прийомі на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасного випадку.

Працівник зобов'язаний: знати і виконувати інструкції з охорони праці, передбачені колективним договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, проходити в установленому порядку медичні огляди, співробітничати з власником в справі організації безпечних і нешкідливих умов праці.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація небезпечна для його життя або здоров'я.

4.Основні небезпечні і шкідливі умови, характерні для установи.

Указати, якщо існують.

5.Основні вимоги виробничої санітарії і особистої гігієни.

Виробничі приміщення, кабінети необхідно щодня ретельно прибирати: підмітати вологим способом і мити підлоги, видаляти пил і павутину, протирати вікна, двері. Періодично, протягом дня провітрювати приміщення.

Один раз на тиждень приміщення необхідно прибирати із застосуванням мильно-лужного розчину, хлорного вапна. За нормальних метеорологічних умов температура в приміщеннях повинна бути близько 20^°, відносна вологість 40-65%.

Кожен робітник і службовець зобов'язаний дотримуватися правил особистої гігієни:

приходити на роботу і знаходитися на роботі в чистому особистому одязі і взутті;

постійно стежити за чистотою тіла, рук, волосся;

обов'язково мити руки з милом, двічі їх намилюючи після відвідин туалету;

при пошкодженні шкірного покрову не дозволяється накладати пов'язки з паперу або ганчірок: оскільки цим можна забруднити рану і викликати серйозне захворювання;

забороняється пити воду, призначену для технічних потреб, користуватися слід тільки кип'яченою водою;

перед їжею необхідно ретельно вимити руки з милом;

своєчасно проходити медичний огляд.

6.Загальні вимоги техніки безпеки.

До початку роботи необхідно перевірити своє робоче місце. Робоче місце необхідно містити в чистоті і порядку, не захаращувати паперами, при роботі з комп'ютерами необхідно переконатися в його справності, правильному підключенні до електромережі.

Перед початком роботи на устаткуванні з електричним приводом необхідно переконатися в наявності і справності заземлення.

Категорично забороняється проводити прибирання електроустаткування і електроосвітлювальних приладів, що знаходяться під напругою.

Після закінчення роботи необхідно відключити комп'ютери.

7.Загальні правила електробезпеки.

Дія електричного струму на організм людини проявляється по різному. Зі всіх видів поразки електричним струмом (опіки, металізація шкіри, електричні удари) найбільшу небезпеку представляють електричні удари, які є результатом проходження струму через тіло людини. Наслідки від поразки струмом залежать від величини струму, шляху і часу його дії, частоти струму і опору тіла людини. Безпечним є струм до 0.02 А, сила струму в 0,1 А і вище - смертельна.

Небезпека поразки струмом виникає як при безпосередньому зіткненні з струмоведучими частинами, так і при зіткненні з металевими частинами устаткування, які випадково виявилися під напругою. Щоб уникнути поразки електричним струмом робітнику забороняється:

торкатися до відкритих частин електроустаткуванні, оголених дротів,

самовільно виправляти або підключати електропроводку.

Основними заходами захисту від поразки струмом є:

1. Забезпечення недоступності струмоведучих частин, що знаходяться під напругою.

2. Усунення небезпеки поразки при появі напруги на корпусах - кожухах, частинах електроустаткування (захисне заземлення, занулення, захисне відключення, застосування малих напруг, захисне розділення мереж, застосування подвійної ізоляції),

3. Застосування спеціальних захисних засобів - переносних приладів і пристосувань.

4. Організація безпечної експлуатації електроустановок.

Виробляти прибирання і чищення електроприладів тільки після зняття напруги.

Забороняється:

- користуватися електроплитками, що мають незаземлені кожуха, пошкоджені або вилізлі з канавок ізоляторів спіралі і інші несправності;

- встановлювати жучки замість плавких запобіжників, що калібруються;

- включати в розетку дрот без штепсельної вилки. При відключенні штепсельної вилки її слід тримати за корпус, а не за шнур, інакше можна висмикнути один з дротів і потрапити під напругу. Перед включенням штепсельної вилки в розетку необхідно переконатися у відповідності напруги в струмоприймачі і в розетці;

- заміну плавких вставок запобіжників, ремонт електроустаткування, електромережі, рубильників, вимикачів, а також зміну ламп може виконувати тільки електрик при знятій напрузі, з обов'язковим застосуванням захисних засобів.

При виявленні розбитих електропатронів, несправних вимикачів, електричних дротів з пошкодженою ізоляцією, а також у всіх випадках, коли при дотику до не струмоведучих частин електроустаткування відчувається струм, необхідно негайно повідомити про це адміністрацію для усунення помічених дефектів.

8. Обставини і причини окремих характерних нещасних випадків і аварій, що відбулися на підприємстві і інших аналогічних виробництвах через порушення вимог безпеки.

Причини аварій, нещасних випадків, якщо такі траплялися.

9. Порядок розслідування і оформлення нещасних випадків і професійних захворювань.

До нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, відносяться: випадки, що відбулися на робочому місці, на території підприємства, поза територією організації при виконанні робіт за завданням власника в неробочий час, під час відпустки, у вихідні і святкові дні;

протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, спецодягу перед початком роботи і після її закінчення;

під час проїзду на роботу або з роботи на транспорті підприємства або іншої організації, що надала його згідно договору (заявки);

під час використовування особистого транспорту на користь підприємства, на якому працює потерпілий;

під час ліквідації аварій, пожеж і їх наслідків, стихійної біди на виробничих об'єктах і транспортних засобах;

Про кожен нещасний випадок на виробництві очевидець або постраждалий зобов'язаний повідомити безпосереднього керівника робіт або посадовця і вжити заходи по наданню долікарської допомоги. Керівник в свою чергу зобов'язаний терміново організувати медичну допомогу постраждалому і його доставку до лікувальної установи, а також повідомити власника підприємства. Зберегти до початку розслідування на робочому місці устаткування в такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників і не приведе до важчих наслідків), а також вжити заходи по попередженню і недопущенню подібних випадків в ситуації, що склалася.

Власник підприємства, одержавши повідомлення про нещасний випадок, наказом призначає комісію по розслідуванню у складі керівника структурного підрозділу або головного фахівця, фахівця з охорони праці, представника профспілкової організації, а у разі гострих професійних отруєнь (захворювань) фахівця санепідемстанції.

Комісія по розслідуванню зобов'язана протягом трьох діб з моменту події обстежити місце нещасного випадку, розглянути відповідність умов праці, опитати постраждалого, очевидців і одержати письмові пояснення, встановити причини нещасного випадку, розглянути відповідність умов праці, опитати постраждалого, очевидців і одержати письмове пояснення, встановити причини нещасного випадку і визначити відповідальних за це осіб, скласти акт за формою Н-1 в п'яти екземплярах. Власник підприємства в перебігу діб затверджує акти і один екземпляр видається на руки постраждалому.

До акту додаються: пояснення очевидців, потерпілого, представників адміністрації, схеми, фотографії і інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машин, апаратури., і т.п.), медичний висновок про ступінь тяжкості травми і про наявність алкоголю і наркотичних речовин в організмі постраждалого. Акт за формою Н-1 разом з матеріалами розслідування підлягає зберіганню протягом 45 років на підприємстві, де нещасний випадок узятий на облік.

10. Пожежна безпека. Способи і засоби попередження пожеж, вибухів, аварій. Дії персоналу при виникненні пожежі.

Система пожежного захисту - це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, направлених на запобігання дії на людей небезпечних чинників пожежі і обмеження матеріального збитку від них.

При виникненні пожежі особи, які знаходяться в зоні пожежі, зобов'язані вжити заходи по виклику спеціальних пожежних підрозділів, гасінню пожежі, порятунку людей і матеріальних цінностей. Для гасіння пожежі використовувати наявні засоби пожежогасіння. Розпорядження керівника організації є обов'язковими для всіх осіб, що знаходяться на об'єкті. Після прибуття спеціальних пожежних служб керівництво гасінням пожежі покладається на них.

11. Перша допомога потерпілим

11.1 Надання першої допомоги при поразці електрострумом

Перша допомога при нещасних випадках від електричного струму складається з двох етапів: звільнення потерпілого від дії струму і надання йому медичної допомоги.

При поразці електричним струмом перш за все необхідно швидко відключити ту частину установки, якої торкається потерпілий. Якщо постраждалий може при цьому впасти з висоти, потрібно попередити падіння. Якщо не можна швидко відключити електроустановку, необхідно відділити постраждалого від струмоведучих частин. Для цього слід скористатися сухою палицею, дошкою, мотузком, одягом або іншими сухими предметами, не провідними струм. Не можна користуватися в таких випадках металевими і мокрими предметами.

Щоб відірвати постраждалого від струмоведучих частин, можна узятися за його одяг, якщо він сухий і відстає від тіла людини, не торкаючись при цьому до навколишніх металевих предметів і до частин тіла, не покритого одягом. Щоб ізолювати себе від землі і від постраждалого,. подаючий допомогу повинен надіти гумові калоші або встати на суху дошку або на яку-небудь суху, не провідну електрострум підстилку, на руки надіти гумові рукавички або обернути їх прогумовою або сухою тканиною. У разі потреби слід перерубати або перерізати дроти (кожен окремо) сокирою з сухою дерев'яною рукояткою або відповідним ізольованим інструментом, вживши заходи самоізоляції від землі.

При напрузі вище 1000 вольт необхідно надіти діелектричні боти, рукавички і діяти спеціальними інструментами: штангою або кліщами.

На лініях електропередач, якщо звільнення постраждалого від струму одним з вказаних способів не може бути здійснене достатньо швидко і безпечно, необхідно удатися до замиканню накоротко (наброс всіх дротів лінії до надійного заземлення ) згідно загальним правилам по техніці безпеки. При цьому повинні бути вжиті заходи, щоб дріт, що накидається, не торкнувся тіла рятуючого. Здійснюючи заземлення і закорачування, необхідно вживаний для цього дріт спершу з'єднати із землею, а потім накинути його на лінійні дроти, що підлягають заземленню. Після звільнення потерпілого від дії електричного струму йому необхідно надати допомогу. Якщо потерпілий в свідомості, йому слід забезпечити повний спокій до прибуття лікаря. Якщо постраждалий знепритомнів, але зберігає дихання, потрібно зручно укласти на м'яку підстилку, розстебнути пояс і одяг, забезпечити приток свіжого повітря, дати понюхати нашатирний спирт з ватки, окропити водою (але не з рота), розтерти і зігріти тіло чистими сукнинами, а потім тепло укрити постраждалого, терміново викликати лікаря.

За відсутності ознак життя (відсутність дихання, серцебиття, не можна вважати постраждалого мертвим. Смерть часто буває помилковою. Визнати постраждалого за мертвого може тільки лікар, тому необхідно робити штучне дихання. Переносити постраждалого в інше місце можна тільки у виняткових випадках, коли небезпека продовжує загрожувати постраждалому або тому, хто допомогає. Коли постраждалий почне дихати самостійно, продовжувати штучне дихання шкідливо, але якщо дихання знов почне слабшати або припиниться, негайно слід відновити штучне дихання. Якщо постраждалий прийшов в свідомість то його необхідно укласти, укрити, зігріти, напоїти теплим напоєм і терміново доставити до лікарні для подальшого спостереження.

11.2. Закритий масаж серця.

Постраждалого кладуть на спину на жорстку поверхню так, щоб його грудна клітка знаходилася на невеликому піднесенні, а голова була закинена назад.

Надаючий допомогу кладе долоню однієї руки на нижню третину грудини постраждалого, іншою рукою натискає на тильну сторону першої руки у області зап'ястка.

Натискають на грудину не всією долонею, а тільки її верхньою частиною, швидкими поштовхами в середньому 60 разів на хвилину. Амплітуда руху - до 40 см.

Після кожного натискання руки швидко віднімають, щоб створити можливість грудній клітці розправитися. В цей час відбувається наповнення серця кров'ю з вен. Не слід натискати на ребра щоб уникнути їх перелому.

11.2. Штучне дихання «рот в рот» або « рот в ніс».

Потерпілого слід укласти на спину, швидко закинути йому голову назад, підкласти під потилицю одну руку, а другою рукою натиснути на лоб так, щоб підборіддя виявилося на одній лінії з шиєю.

Необхідно видалити з рота зайві предмети. При такому положенні голови просвіт глотки і верхніх дихальних шляхів значно розширяється і забезпечується повна прохідність, що є основною умовою успіху штучного дихання по цьому методу. Необхідно при цьому стежити, щоб язик постраждалого не запав і не закрив дихальний шлях. Після цього надаючий допомогу робить глибокий вдих і з силою видихає повітря в рот постраждалого.

При вдуванні повітря надаючий допомогу щільно притискує свій рот до рота постраждалого, одночасно прагнучи затиснути йому ніс. Після цього рятуючий відкидається назад і робить нове зітхання. У цей період грудна клітка постраждалого опускається і він мимовільно робить пасивний видих.

У хвилину повинні відбуватися 12-16 вдувань і видихань.

При неможливості повного обхвату рота потерпілого вдувати повітря в його легені слід через ніс. Щільно закривши при цьому рот постраждалого. У маленьких дітей повітря вдувають одночасно в рот і ніс, охоплюючи своїм ротом і ніс постраждалого.

Вдувати повітря в рот або ніс можна тільки через марлю, серветку або носову хустку, стежачи за тим, щоб при кожному вдуванні відбувалося достатнє розширення грудної клітки постраждалого.

При відновленні у потерпілого самостійного дихання, якийсь час слід продовжувати штучне дихання до повного приведення постраждалого в свідомість або до прибуття лікаря. В цьому випадку вдування повітря слід виробляти одночасно з початком власного вдиху потерпілого.

11.3. Надання першої допомоги при ударах.

Якщо зовнішні удари незначні, на забите місце необхідно покласти холодний компрес.

При важких зовнішніх ударах, при ударах внутрішніх органів треба якнайскоріше викликати лікаря або негайно доставити постраждалого на носилках в найближчий медичний пункт.

11.4. Надання першої допомоги при переломах і вивихах кінцівок.

При переломах і вивихах кінцівок необхідно дати їм повний спокій щоб уникнути додаткових пошкоджень навколишніх тканин, а також закритого перелому у відкритий. Вправляти вивих повинен тільки лікар. При переломі або вивиху ключиці слід накладати пов'язку переломі передпліччя, плеча або стегна - шину.

11.5. Надання першої допомоги при пораненнях.

При пораненнях не можна промивати рану водою або лікарськими речовинами, засипати порошками або покривати мазями, стирати з рани пісок і видаляти з неї згустки крові, бинтувати рану ізоляційною стрічкою. Рану слід закрити стерильним матеріалом з індивідуального пакету або чистою полотняною ганчірочкою, змоченою в йодній настоянці.

Для зупинки кровотечі необхідно закрити рану, що кровоточить, перев'язувальним матеріалом, при цьому матеріал слід складати в грудочку (тампон), а рану придавити зверху, не торкаючись її. Якщо кровотеча не зупиниться, то не знімаючи накладений матеріал поверх нього накласти ще одну подушечку з іншого пакету або шматочок вати і забинтувати з деяким натиском на рану.

При сильній артеріальній кровотечі необхідно здавити кровоносні судини, що живлять рану, шляхом згинання кінцівок в суглобах, а також пальцями, джгутом. Слід терміново викликати лікаря.