1.Загальні положення 1.1. Дія інструкції поширюється на___________________________________________________________________________________________________________________ 1.2.Інструкція розроблена на основі „Правила безпеки під час проведення навчально-виховного процесу в кабінетах (лабораторіях хімії загальноосвітніх навчальних закладів”, Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці”, „Положення про розробку інструкцій з охорони праці”. 1.3. За даною інструкцією лаборант (вчитель хімії) інструктується перед початком роботи (первинний інструктаж), а потім через кожні 6 місяців (повторний інструктаж). Результати інструктажу заносяться в „Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці”, в журналі після проходження інструктажу повинні бути підписи особи, яка інструктує та лаборанта (вчителя хімії). 1.4. Власник повинен застрахувати лаборанта (вчителя хімії) від нещасних випадків та професійних захворювань. В разі пошкодження здоров’я лаборанта (вчителя хімії) власника, він (лаборант (вчитель хімії) має право на відшкодування завданої йому шкоди. 1.5. За невиконання даної інструкції лаборант (вчитель хімії) несе дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність. 1.6. До роботи лаборантом (вчителем хімії) допускаються особи, які пройшли вступний інструктаж з охорони праці, інструктаж на робочому місці, інструктаж з пожежної безпеки та пройшли медичний огляд в установленому порядку. 1.7. Лаборант, який працює під керівництвом завідувача кабінету (вчителя хімії) стежить за дотриманням учнями правил безпеки і гігієни праці, відповідає за: - зберігання та експлуатацію обладнання, підготовку його до лабораторних і практичних робіт, демонстраційних дослідів; - профілактичне обслуговування (видалення вологи, витирання пилу, тощо) хімічного посуду, приладів та апаратури, пристроїв і приладдя; - наявність засобів надання першої допомоги протипожежного інвентарю 1.8. Лаборант (вчитель хімії) повинен: 1.8.1. Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку, норми, правила та інструкції з охорони праці, пожежної безпеки 1.8.2. Користуватися спецодягом та засобами індивідуального захисту. 1.8.3. Виконувати тільки ту роботу, яка доручена керівником робіт та по якій він проінструктований. 1.8.4. Не виконувати вказівок, які суперечать правилам охорони праці 1.8.5. Не допускати в приміщенні де зберігаються хімічні реактиви, сторонніх осіб. 1.8.6. Пам’ятати про особисту відповідальність з виконання правил охорони праці та відповідальність за безпеку дітей. 1.8.7. Вміти надати першу медичну допомогу потерпілим від нещасних випадків, негайно повідомляти про нещасні випадки на виробництві керівникові закладу. 1.8.8. Вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння 1.9. Лаборант (вчитель хімії) повинен вміти: - працювати з нагрівальними, вимірювальними, спеціальними приладами; - конструювати і монтувати прилади; - обробляти скло і знати прийоми поводження з хімічним посудом і приналежностями, в тому числі з отруйними, вогненебезпечними, агресивними розчинами; - готувати розчини і уміти проводити для цього потрібні розрахунки; - користуватися проекційною апаратурою. 1.10. Забороняється вживати спиртні напої в робочий час, а також приступати до роботи в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Палити в приміщеннях будівель закладу та на території закладу забороняється. 1.11. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які діють на лаборанта (вчителя хімії): - токсичне та подразнююча дія через органи дихання, шкіру та слизові оболочки хімічних реактивів; - фізичне травмування (опіки, поранення); - навантаження на опорну систему 1.12. Лаборант (вчитель хімії) забезпечується спецодягом згідно з діючими нормами.
2. Вимоги безпеки перед початком роботи 2.1. Одягти спецодяг, привести його в належний вигляд. 2.2.Перевірити стан робочих місць учнів. 2.3.Перевірити справність лабораторного обладнання. 2.4. Для запобігання потрапляння парів реактивів у повітря перевірити, чи герметично закриті склянки, у яких зберігаються реактиви. 2.5. Перевірити температурний режим в приміщенні. 2.6. Перевірити освітленість робочого місця. Освітлення має бути достатнім, але не засліплювати очі. 2.7. Перевірити подачу води. 2.8. Детально ознайомитися з характером роботи, яку треба буде виконувати.
3. Вимоги безпеки під час роботи 3.1. Загальні вимоги 3.1.1.Хімічні досліди необхідно проводити в тих умовах і попорядку, з такими кількостями й концентраціями речовин і при¬ладами, які зазначені в інструкції до проведення експерименту. Всі досліди, призначені для проведення учнями, повинні бути попередньо виконані вчителем. При цьому всі реактиви мають ви¬користовуватися з того лабораторного посуду, з якого їх одержу¬ють учні, і в таких кількостях, у яких їх застосовують учні. 3.1.2. Хімічні реактиви для дослідів відповідно до Типових переліків учням видає вчитель хімії у кількостях, необхідних для даного експерименту. 3.1.3. Доступ учнів до місця зберігання хімічних реактивів повинен бути виключений. 3.1.4. Під час досліду залишати робоче місце учням не дозво¬ляється. 3.1.5. Досліди, що супроводжуються виділенням шкідливих газів і пари, треба проводити лише у витяжній шафі зі справною діючою вентиляцією. 3.1.6. Встановлені у витяжній шафі прилади, в яких проводять досліди з легкозаймистими або вибухонебезпечними речовинами, необхідно обгороджувати з боку стулок шафи захисним екраном. Досліди з такими речовинами виконує тільки-вчитель. 3.1.7. Етикетку на склянках з рідкими реактивами слід закри¬вати поліетиленовою липкою стрічкою або іншим прозорим мате¬ріалом, що захищає етикетку від хімічної дії реактиву. 3.1.8. Визначаючи речовину за запахом, необхідно легким рухом долоні над горлом посудини спрямувати пару або газ до носа і вдихати обережно, не нахиляючись до посудини. 3.1.9. Не дозволяється брати реактиви незахищеними руками. Для цього слід використовувати ложки, шпателі або совочки. 3.1.10. Насипати або наливати реактиви необхідно на столі, сухі — над аркушем паперу, рідкі — над скляною посудиною. Просипаний або пролитий реактив не дозволяється зсипати-або зливати назад у основну тару. 3.1.11. Для нейтралізації пролитих на стіл чи підлогу кислот або лугів у кабінетах хімії мають бути склянки із заздалегідь при¬готовленими нейтралізуючими розчинами (соди — для кислот та оцтової кислоти — для лугів). Тверді відходи, які накопичуються у кабінеті (лабораторії) хімії, необхідно збирати в окрему тару і ліквідувати у місцях, уз¬годжених з органами санітарного і пожежного нагляду. 3.1.12. Закріплювати хімічний посуд (колби, стакани тощо) у тримачах штатива слід обережно, обертаючи його навколо осі, поки не відчується невелике затруднення в обертанні. 3.1.І3.Нагрівати хімічні реактиви для дослідів необхідно тільки у тонкостінному скляному або фарфоровому посуді. Під час на¬грівання рідин не можна заглядати згори в посудину для запобіган¬ня травмам внаслідок розбризкування нагрітої речовини. 3.1.14. Залишати без нагляду запалені спиртівки, увімкнені електронагрівальні прилади не дозволяється. 3.1.15. Під час проведення практичних занять у кабінеті хімії всі учні повинні користуватися спецодягом і засо¬бами індивідуального захисту (халатами, гумовими рукавицями). Спецодяг та інші засоби індивідуального захисту зберігаються в шафах у кабінеті хімії, спеціально призначених для цієї мети. Використовувати спецодяг з іншою метою (під час прибирання класних приміщень, тощо) не дозволяється.
3.2. Вимоги безпеки при роботі з кислотами і лугами 3.2.1. Основні кількості кислот та інших агресивних речовин треба зберігати в спеціально призначеному приміщенні. 3.2.2. Концентровані кислоти, а також аміак необхідно обе¬режно розливати під витяжкою, щоб запобігти травмам. 3.2.3. Розливати кислоти та інші агресивні рідини з великих ємкостей у видаткові склянки слід за допомогою сифона з гумовою грушею, ручним насосом або ножною повітродувкою. Використо¬вувати електричні повітродувки з цією метою не дозволяється. 3.2.4. Переносити склянки ємкістю більш ніж 5 л з реактивами необхідно в плетених корзинах, ящиках або іншій тарі, що гаран¬тує безпечне транспортування. Переносити або навіть підіймати склянки з агресивними реак¬тивами за шийку посудини не дозволяється. Доставлені у лаборантську реактиви розміщують у при¬значених для них місцях. 3.2.5. Для одержання розчинів із концентрованих кислот не¬обхідно лити кислоту у воду, а не навпаки, постійно перемішуючи. Розчинення концентрованої кислоти у воді (особливо, сульфат¬ної) супроводжується сильним нагріванням і розбризкуванням ріди¬ни, що може призвести до опіків. 3.2.6. Для розбавлення концентрованих кислот, їх змішування, а також для змішування речовин, що супроводжуються виділен¬ням теплоти, потрібно користуватися хімічним тонкостінним скля¬ним або фарфоровим посудом. 3.2.7. Щоб уникнути опіків порожнини рота, а також отруєння, забороняється набирати розчини кислот, лугів та інших агресив¬них рідин у піпетку ротом. Для засмоктування цих речовин потрібно користуватися піпетками з різними пастками та гумовою грушею. 3.2.8. Розчиняти луги слід у фарфоровому посуді, повільно до¬даючи до води невеликі порції лугу при безперервному перемішу¬ванні. Шматочки лугу можна брати тільки пінцетом або щипцями. 3.2.9. Великі шматки їдких лугів потрібно розколювати на дрібні в спеціально відведеному місці. 3.2.10. Під час всіх операцій з кислотами і лугами треба обо¬в'язково застосовувати засоби індивідуального захисту: халат та гумовий фартух, гумові рукавиці, захисні окуляри тощо. 3.2.11. Розлиті кислоти або луги необхідно негайно засипати піском, нейтралізувати і після цього прибрати.
3.3. Вимоги безпеки при роботі з металічним натрієм 3.3.1. Лужний метал натрій енергійно взаємодіє з водою, при цьому виділення водню супроводжується вибухом. Тому під час роботи з металічним натрієм слід бути особливо обережним. 3.3.2. Не можна допускати, щоб натрій мав контакт з водою, вологими предметами, органічними сполуками, що містять хлор, твердим оксидом карбону (IV) (сухим льодом). 3.3.3. Всі роботи з металічним натрієм треба виконувати на піддонах у витяжній шафі, використовуючи захисні окуляри і гу¬мові рукавиці, віддалік від джерел води і тепла. 3.3.4. Не дозволяється працювати з натрієм за вологості в при¬міщенні більш ніж 60%. 3.3.5. Зберігати металічний натрій необхідно в скляній тарі, яка щільно закрита пробкою, під шаром зневодненого гасу, пара¬фіну або трансформаторного мастила. Банки зберігаються в мета¬левому ящику з піском. 3.3.6. Виймати металічний натрій з тари, завантажувати його в апарати тощо треба лише сухим пінцетом або тигельними щип¬цями. Гас, парафін та трансформаторне мастило з поверхні мета¬лу витирають фільтрувальним папером. 3.3.7. Різати металічний натрій потрібно на фільтрувальному папері сухим і гострим ножем. Первинне різання натрію треба ви¬конувати під шаром трансформаторного мастила або гасу для знят¬тя верхнього пероксидного шару, оскільки внаслідок контакту пероксидних сполук з чистим металом на відкритому повітрі може бути вибух. 3.3.8. Викидати залишки металічного натрію в каналізаційну раковину або тару для збирання сміття не дозволяється. Нейтра¬лізація відходів натрію здійснюється відповідно до додатка 1. З.З.9. Прилади і посуд, в яких можлива наявність частинок металічного натрію, треба спочатку промити етиловим спиртом і тільки після цього, коли весь метал розчиниться в ньому, можна промивати водою. 3.3.10. Для гасіння металічного натрію, що загорівся, треба користуватися порошковим вогнегасником, сухим піском, сухою магнезією або ковдрою. Не дозволяється застосовувати для гасін¬ня лужних металів воду, пінні вогнегасники та оксид карбону (IV) (вуглекислоту).
3.4.Вимоги безпеки при роботі з органічними розчинниками На практичних заняттях в кабінеті хімії використовуються органічні розчинники, які мають значну токсичність і утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші: ацетон, бензин, бензол, ети¬ловий, бутиловий і метиловий спирти тощо. За ступенем небезпечності розчинники, що застосовуються в кабінетах хімії, належать до трьох груп: —розчинники, що зумовлюють здебільшого гострі отруєння з переважаючим явищем наркозу — бензин, етиловий і бутиловий спирти, ацетон; —розчинники більш токсичні, що спричиняють гострі отруєння— метиловий спирт (метанол) тощо; — розчинники, що мають високу токсичність, крім гострих отруєнь спричиняють стійкі зміни функції кровоносних органів і нервової системи — бензол тощо. За ступенем пожежної безпеки більшість з них належить до легкозаймистих. 3.4.1. Під час роботи з органічними розчинниками слід бути осо¬бливо обережним, роботу виконувати обов'язково у витяжній шафі. 3.4.2. Прилад, у якому демонструють дослід, пов'язаний з небезпекою вибуху, з боку учнів повинен бути захищений екра¬ном із органічного скла. Експериментатор захищає очі окулярами або маскою з козирком із оргскла. 3.4.3. Перед початком роботи з легкозаймистими розчинниками всі пальники, що є у витяжній шафі, де виконується дослід, треба загасити, а електричні нагрівники — вимкнути. 3.4.4. Роботу, пов'язану з небезпекою загоряння, спалаху або вибуху, треба виконувати стоячи. 3.4.5. Нагрівання і перегонку легкозаймистих і горючих орга¬нічних розчинників дозволяється виконувати лише на водяній або паровій бані, використовуючи електронагрівники. 3.4.6. Кількість розчинників, що є одночасно в кабінеті хімії, не повинна перевищувати потреби для уроку, що проводиться. 3.4.7. Зберігати розчинники слід в товстостінному скляному посуді з притертою пробкою. Зберігати ці рідини в тонкостінному посуді не дозволяється. 3.4.8. Якщо в кабінеті хімії розлито невелику кількість орга¬нічних розчинників (до 0,05 л), треба загасити відкрите полум'я у всьому приміщенні і провітрити його.
3.5. Правила користування витяжною шафою 3.5.1. Витяжну шафу вмикають не пізніше ніж за 15 хв до початку роботи. 3.5.2. Стулки витяжної шафи під час роботи мають бути максимально закритими з невеликим зазором для тяги. Відкривати їх дозволяється тільки на час використання встановлених у шафі приладів або в разі іншої потреби на висоту, зручну для роботи, але не більше як половина висоти отвору. 3.5.3. Підняті стулки на час роботи у витяжній шафі за¬кріплюють за допомогою наявних для цього пристроїв. З.5.4. Якщо витяжна шафа має кілька стулок, то ті, якими не користуються, повинні бути закритими. У разі порушення цього правила знижується ефективність вентиляції. 3.5.5. Щоб запобігти проникненню шкідливих газів і пари з витяжної шафи до приміщення кабінету, вентиляцію треба відре¬гулювати так, щоб у шафі утворювалося невелике розрідження.
3.6. Правила роботи й скляним лабораторним посудом та іншими виробами із скла 3.6.1. Під час роботи на установці, виготовленій зі скла або з елементами зі скла, в умовах, коли є хоч невелика ймовірність аварії, необхідно обгородити всю установку захисним екраном із оргскла, а найнебезпечніші ділянки установки — металевою сіткою або металевим кожухом. 3.6.2. Під час збирання скляних приладів застосовувати підви¬щені зусилля не дозволяється. При з'єднанні окремих частин зі скла необхідно захищати руки тканиною. Щоб полегшити збирання приладів, кінці скляних трубочок змочують водою, вазеліном або гліцерином. 3.6.3. Усі види механічної і термічної обробки скла слід вико¬нувати з використанням захисних окулярів. .3.6.4. Щоб обрізати кусок скляної трубки або палички, необ¬хідно зробити на ній надріз напилком або іншим інструментом, який ріже скло, після чого взяти трубку обома руками і легким натиском у напрямі, протилежному надрізу, зламати її. Після розлому гострі кінці слід оплавити або обробити наж¬дачним папером. Якщо хімічні реактиви надійшли до кабінету хімії в ампулах, необхідно обережно зробити надріз, як у випадку зі скляною па¬личкою, відламати шийку ампули, тримаючи ампулу над лотком або іншою посудиною. Потім обережно пересипати або перелити вміст ампули у заздалегідь заготовлену склянку (наприклад, бром чи йод необхідно тримати в склянці із темного скла). З.6.5. Кінці скляних трубок і паличок, що застосовують для розмішування розчинів та іншої мети, мають бути оплавлені. 3.6.6. Для змішування або розбавляння речовин, що су¬проводжуються виділенням теплоти, а також для нагрівання хімічних речовин слід використовувати фарфоровий або тон¬костінний скляний посуд. Пробірки, круглодонні колби, фарфорові чашки можна на¬грівати на відкритому вогні, плоскодонні колби і стакани слід нагрівати тільки на металевому розсікачі полум'я. 3.6.7. Посудину з гарячою рідиною не можна закривати при¬тертою пробкою доти, поки вона не охолоне. 3.6.8. Щоб відкрити пробку в посудині, яку заїло, необхідно . спочатку обережно постукати по обводу пробки знизу догори де¬рев'яним молоточком або брусочком. Якщо це не допомагає, по¬трібно обережно підігріти шийку посудини так, щоб не нагрілась вся пробірка. Нагрівати можна рушником, змоченим гарячою во¬дою, обгорнувши ним шийку посудини, або над полум'ям спирто¬вого пальника, обертаючи посудину навколо осі, не торкаючись полум’я. Не можна нагрівати посудину над відкритим полум'ям, якщо в посудині містяться легкозаймисті, вибухонебезпечні або отруйні речовини. 3.6.9. Великі хімічні стакани слід піднімати двома руками так, щоб відігнуті краї (бортики) спиралися на вказівний та великий пальці. 3.6.10. Установку або окремі частини її, що перебувають під вакуумом, слід захищати дротяним екраном (сіткою); під час роботи користуватися захисними окулярами. 3.6.11. Скляні посудини, призначені для роботи під вакуумом, заздалегідь випробують на максимальне розрідження. Перед ви¬пробуванням посудину потрібно обгорнути рушником або натяг¬нути на неї металеву сітку. Такі самі заходи безпеки застосовують під час проведення фільтрування під розрідженням. Застосовува¬ти плоскодонний посуд (перегонну колбу, приймач) у вакуумних установках і приладах не дозволяється. 3.6.12. Тонкостінну посудину під час закривання гумовою пробкою (наприклад, при влаштуванні промивалки) тримають за верхню частину шийки, пробку злегка повертають, руки при цьо¬му захищають рушником. 3.6.13. Роботу з отруйними, вогне- і вибухонебезпечними речовинами, а також роботи, що проводяться під тиском або ваку¬умом, слід виконувати в приладах і посуді з високоякісного, тер¬мостійкого скла. 3.6.14. Нагріваючи рідину в пробірці або колбі, необхідно закріплювати їх так, щоб отвір пробірки або шийка колби були направлені в напрямі від себе і сусідів по роботі; при цьому посуд наповнюють рідиною не більше ніж на третину об'єму. Протягом усього процесу нагрівання не дозволяється нахилятися над посуди¬ною і заглядати в неї. 3.6.15. При нагріванні хімічних речовин в пробірці або колбі не дозволяється тримати їх руками, треба закріплювати в тримачі для пробірок або в лапці штатива (зажим повинен бути біля отвору пробірки).
3.7. Вимоги безпеки при зберіганні хімічних реактивів 3.7.1.Загальні вимоги 3.7.1.1. Хімічні реактиви зберігають у приміщенні лаборантської згідно правил зберігання і у відповідності із сертифікатом про термін зберігання заводу-виготовлювача. Основні (запасні) кількості цих речовин, які визначаються відповідно до Типових переліків, зберігають у спеціальному ізо¬льованому приміщенні за межами кабінету (лабораторії) хімії. 3.7.1.2. Кожний реактив потрібно зберігати в одному й тому самому відведеному для нього місці. Хімічні реактиви груп зберігання 2—6 (додаток 2) необхідно зберігати на окремих полицях в шафах у лаборантській. Дозволяється розміщувати в кабінеті хімії реактиви 8-ї групи зберігання і розчини, призначені для проведення практичних за¬нять, за умови, що шафи зачиняються, а ключі від них зберігають¬ся у вчителя хімії. 3.7.1.3. Слабкі розчини кислот дозволяється зберігати в товсто¬стінному скляному посуді на нижніх полицях витяжної шафи або у спеціальній шафі з природною вентиляцією на хімічно стійких піддонах. У шафах, де зберігаються реактиви, не дозволяється зберігати розчини лугів у склянках з притертими пробками, легкозаймисті та горючі рідини — у посуді з полімерних матеріалів. 3.7.1.4. Рідкі хімічні реактиви зберігають у товстостінних склян¬ках з притертими пробками, тверді — у товстостінних скляних банках також з притертими пробками. 3.7.1.5. На кожній склянці, банці повинна бути етикетка з точ¬ною назвою реактиву та його формулою, крім того відповідно до ГОСТ 3885-73 «Реактиви і особливо чисті речовини. Правила приймання, відбору проб, фасування, упаковка, маркування» на тарі має бути етикетка з написом, що свідчить про наявність у речовини отруйних, вогне- та вибухонебезпечних властивостей: червона — «Вогненебезпечне», жовта — «Отрута», блакитна — «Вибухонебезпечне», зелена —«Берегти від води». 3.7.1.6. Зберігати хімічні речовини із нерозбірливими написами та без етикеток не дозволяється. Речовини в склянках, що не мають етикеток, підлягають зни¬щенню відповідно до додатка 4.
3.7.2. Зберігання вогне- і вибухонебезпечних речовин 3.7.2.1. Вогне- і вибухонебезпечні речовини, що застосовують в кабінетах хімії, відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні, за правилами спільного зберігання можна поділити на такі групи: — речовини, що можуть утворювати вибухові суміші: нітрати калію, кальцію, натрію, барію та інші нітрати; — самозаймисті від води й повітря речовини: натрій металічний, кальцій металічний, карбід кальцію, пероксид барію; — легкозаймисті й горючі речовини, тобто речовини, які лег¬ко спалахують від дії відкритого полум'я; до них належать: 1) рідкі речовини: бензин, бензен (бензол), ацетон, скипидар, гас, спирти (етанол, метанол, бутанол та інші), діетиловий ефір (етер) тощо; 2) тверді речовини: целулоїд, фосфор червоний та інші; — речовини, що спричиняють спалахування: бром, нітратна і сульфатна кислоти, оксид хрому (V), перманганат калію та інші; — горючі речовини: сірка, вугілля та інші. Кожна з перелічених груп речовин повинна зберігатися окремо одна від одної. 3.7.2.2. Склянки й банки з легкозаймистими і вогненебезпечними хімічними речовинами треба зберігати у лаборантській в залізних шафах або в спеціальних металевих ящиках, що закриваються кришкою, стінки й дно яких викладають із негорючих матеріалів. Для того щоб у ящику не утворювалась вибухонебезпечна кон¬центрація парів, на кришці роблять 5-6 отворів діаметром 0,005— 0,01 м. Ящик фарбують у світлий колір, на кришці й стінках нано¬сять знак 1.1 або 2.1, ГОСТ 12.4.026-76 «Кольори сигнальні і зна¬ки безпеки». Ящик має металеві ручки для транспортування. На внутрішній поверхні кришки ящика перелічують усі легкозаймисті й вогненебезпечні хімічні речовини, що містяться в ньому. Ящики встановлюють на підлозі не ближче ніж 2 м від проходів і на¬грівальних приладів. 3.7.2.3. При зберіганні вогне- і вибухонебезпечних речовин, ви¬ходячи з фізико-хімічних властивостей, треба додержуватися до¬даткових заходів безпеки, а саме: — діетиловий (сірчаний) ефір потрібно зберігати ізольовано від інших речовин у холодному і темному місці, бо при його зберіганні на світлі утворюється вибухова речовина — пероксид етилу; — металічний натрій повинен зберігатися в товстостінних скля¬них банках з широкими шийками, які щільно закриваються проб¬кою під шаром сухого (без вологи) гасу, парафіну або трансфор¬маторного мастила в ящиках з піском; — перманганат калію, пероксид водню, хлоратну (VII) кисло¬ту (концентровану) та інші окисники не можна зберігати разом з відновниками — вугіллям, сіркою, крохмалем тощо; — металічний натрій і фосфор не можна зберігати разом з бро¬мом і йодом; — при зберіганні перманганату калію слід пам'ятати, що він сприяє спалахуванню горючих матеріалів: гліцерин спалахує вна¬слідок стикання з порошком перманганату калію при кімнатній тем¬пературі; при змочуванні порошку перманганату калію міцною сульфатною кислотою утворюється неміцний продукт (Мп2О3), який легко розкладається з вибухом; при розтиранні порошку перман¬ганату із сіркою або фосфором відбувається вибух. 3.7.2.4. Місткість скляного посуду для зберігання легкозаймистих рідких речовин не повинна перевищувати 1 л. Якщо місткість більша за 1 л, посуд розміщують у герметичному металевому футлярі. 3.7.2.5. Кристалічний йод треба зберігати в товстостінній, з тем¬ного скла банці з притертою пробкою. 3.7.2.6. У приміщенні, де зберігають хімічні реактиви, повинні бути засоби пожежогасіння: вогнегасники, ковдра із негорючих матеріалів, ящик або відро з піском.
3.7.З. Зберігання токсичних речовин 3.7.3.1.Всі хімічні речовини, що входять до групи 7 (згідно з додатком 2) мають фізіологічну активність у малих дозах і через те потребують особ¬ливо обережного ставлення. Усі досліди з ними проводить тільки вчитель. 3.7.3.2. Реактиви 7-ї групи зберігаються окремо у металевому ящику (сейфі), який надійно зачиняється, ключі від нього повинні бути у керівника навчального закладу і завідувача кабінету хімії. 3.7.3.3.На внутрішній поверхні дверцят сейфа наводять перелік реактивів із зазначенням розміщених для зберігання максимальних мас або об'ємів речовин, який затверджений наказом по навчальному закладу. Примітка. У сейфі зберігають: - верхня полиця: бром, амонію дихромат, барію нітрат, оксид, хлорид, калію гідроксид, калію дихромат, роданід, хромат, кобальту сульфат, натрію сульфіт нонагідрат, натрію фторид, натрію гідроксид, нікелю сульфат, хрому (III) хлорид, плюмбуму ацетат, аргентуму нітрат, цинку сульфат, йод кристалічний; - нижня полиця: хлорметилен (метиленхлорид), фенол, анілін. 3.7.3.4. Не дозволяється змінювати розташування реактивів у сейфі і перефасовувати із заводської тари реактиви і матеріали, відмічені в додатку З позначками х, хх. 3.7.3.5. Розчини формаліну з масовою часткою речовини вище 5% необхідно зберігати разом з легкозаймистими і горючими рідинами. 3.7.3.6.Лужні метали (2 група зберігання) дозволяється зберігати разом з легкозаймистими і горючими рідинами. Шар консерванту над металом пови¬нен бути не менше 0,01 м. 3.7.3.7.Зберігання, використання і облік хімічних речовин 7-ї групи покла¬дається на вчителя хімії, який веде спеціальний журнал.
4. Вимоги безпеки після закінчення роботи 4.1. Зібрати прилади, що використовувались під час проведення лабораторних (практичних) робіт. 4.2. Перевірити правильність їхньої комплектації. 4.3. Негайно вимкнути електроприлади та перекрити водопровідні крани. 4.4. Відходи (обрізки) металічного натрію необхідно збирати в окремі банки із зневодненим гасом для наступного знищення в той самий день Нагромаджувати залишки металічного натрію не дозволяється. 4.5. Залишки органічних розчинників не дозволяється виливати в каналізацію. Відпрацьовані рідини потрібно зібрати у призначену тару, що геометрично закривається і знищувати в місцях, погоджених із органами санітарного та пожежного нагляду. 4.6. Вимити скляний посуд, що використовувався під час проведення занять. Під час миття скляного посуду слід пам’ятати, що скло крихке, легко ламається і тріскається від ударів, різкої зміни температури. Для миття посуду щітками („йоржами”) дозволяється направляти дно посудини тільки від себе або вниз. 4.7. Після закінчення роботи вимити ретельно руки з милом, зняти халат і повісити його в шафу, призначену для зберігання спецодягу.
5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях 5.1. Аварійна ситуація може виникнути в таких випадках: 5.1.1. загорання в кабінеті хімії чи лабораторії 5.1.2. коли розбився прилад, склянка з агресивною речовиною, розлита значна кількість органічних розчинників. 5.2. У разі виникнення екстремальної ситуації слід негайно повідомити про це вчителя, керівника закладу. 5.3. У випадку, коли розбився прилад, склянка з агресивною рідиною, розлита значна кількість органічних розчинників (більш ніж 0,05 л) і починають виділятися отруйні гази і пара, треба не¬гайно вивести всіх учнів з приміщення і після цього приступити до ліквідації наслідків, користуючись засобами індивідуального захи¬сту (халат, гумові рукавиці, респіратори, протигази): — загасити в приміщенні всі пальники і вимкнути всі елек¬тричні прилади; — відчинити вікна або кватирки і зачинити двері; — розлиту рідину засипати піском або тирсою і за допомогою дерев'яного совка або двох дерев'яних дощечок зібрати в тару; — провітрювання приміщення припинити тільки тоді, коли по¬вністю зникне запах розлитої речовини або газу. 5.4. У разі виникнення загорання необхідно: — вивести учнів з приміщення; — повідомити пожежну охорону; — зачинити вікна і двері, щоб вогонь не поширювався до сусідніх приміщень; — вимкнути електромережу; — приступити до ліквідації осередка вогню, при цьому легко¬займисті та горючі рідини і електропроводку слід гасити піском, вогнетривким покривалом, порошковим вогнегасником; знеструмлену електропроводку можна гасити водою або будь-якими наяв¬ними вогнегасниками; загорання у витяжній шафі ліквідується вогнегасниками після вимкнення вентилятора. 5.5. Під час проведення практичних занять у кабінеті хімії можливі нещасні випадки (отруєння, хімічні й термічні опіки, травми оскол¬ками скла тощо). Слід пам'ятати, що чим швидше буде надано до¬помогу потерпілому, тим менше буде негативних наслідків. У разі необхідності потрібно негайно викликати швидку допомогу, повідомити про те, що сталося вчителя ( керівника закладу). Надання першої допомоги. 5.5.1. Перша допомога у разі отруєнь
5.5.1.1. Отруєння оксидом карбону Ознаки отруєння: запаморочення голови, головний біль, слабкість, блювання, шум у вухах, судома і втрата свідомості. Перша допомога: негайно вивести потерпілого на свіже по¬вітря, звільнити від одягу, який заважає диханню, давати вдихати кисень (чистий або з добавкою вуглекислоти (СО,) з масовою част¬кою 5%). Потерпілого потрібно тримати в теплі, зігрівати грілка¬ми або теплими компресами до рук і ніг. У разі потреби — робити штучне дихання до прибуття лікаря.
5.5.1.2. Отруєння сірководнем Ознаки отруєння: запаморочення голови, головний біль, ну¬дота, загальна слабкість. У деяких випадках може настати рапто¬ва смерть внаслідок ураження дихальних шляхів. Перша допомога: треба забезпечити потерпілому доступ свіжо¬го повітря, дати вдихати кисень з добавкою вуглекислоти з масо¬вою часткою 5—7%.
5.5.1.3. Отруєння оксидами нітрогену Ознаки отруєння: оксиди нітрогену насамперед діють на слизову оболонку і дихальні шляхи, потім зумовлюють подразнення очей, сухість у горлі, кашель, іноді нудоту і блювання. Отруєння оксидами нітрогену особливо небезпечне для осіб, які страждають захворюваннями серця. Перша допомога: Потерпілому дати дихати чистим киснем. У зв'язку з можливим набряканням легень і порушенням кровообігу слід уникати всяких зусиль, потрібен повний спокій. Не допуска¬ти охолодження тіла.
5.5.1.4. Отруєння хлором Ознаки отруєння: подразнювання верхніх дихальних шляхів, за тривалої дії кашель посилюється і може завершитися спазмом окремих ділянок дихальних шляхів, а потім припиняється дихання. Навіть за короткочасної дії хлору треба остерігатися гострого на¬брякання легень. Перша допомога: негайно вивести потерпілого на свіже по¬вітря, звільнити від одягу, що заважає диханню. Дати дихати кис¬нем або вдихати з ватки нашатирний спирт з етанолом, можна дати випити суспензію оксиду магнію (10 г на стакан води). По¬класти до рук і ніг потерпілого теплі компреси.
5.5.1.5 Отруєння сірковим газом Ознаки отруєння: подразнення слизових оболонок, кашель і чхання. Перша допомога: потерпілого вивести на свіже повітря, вдихати з ватки нашатирний спирт з етанолом, застосувати інгаляцію розчином питної — соди з масовою часткою гідроген-карбонату натрію 2%.
5.5.1.6. Отруєння амоніаком (аміаком) Ознаки отруєння: подразнення слизових оболонок, сльозотеча і запалення очей, сильний кашель, жар у горлі. Крім того у потер¬пілого з'являються нудота і приступи задухи. Перша допомога: при отруєнні через вживання рідини з амоні¬аком дати випити велику кількість води з добавлянням до неї оцто¬вої кислоти, викликати блювання, дати молока, яєчний білок; при отруєнні внаслідок вдихання амоніаку вивести потерпілого на свіже повітря, вдихати з ватки пари розведеної оцтової кислоти. 5.5.1.7. Отруєння органічними рідинами У разі потрапляння в організм через харчовий тракт отруйних органічних рідин: ацетон, формалін, метанол, анілін тощо, необ¬хідно викликати блювання, а потім дати молока і яєчний білок. 5.5.1.8. При отруєннях в інших випадках необхідно: — при отруєнні сірковуглецем: потерпілого вивести на свіже повітря, давати вдихати нашатирний спирт, дати валідол, напої¬ти міцним солодким чаєм; —при отруєнні фторидом натрію: створити потерпілому повний спокій, поїти молоком з яйцевим білком або дати вапнякову воду; — при отруєнні сульфатною кислотою: дати проковтнути шма¬точок льоду і покласти лід на живіт, прополоскати рот розчином перманганату калію з масовою часткою по речовині 2 %, молоко, яєчний білок, розчин крохмалю.
5.5.2. Перша допомога при опіках Під час роботи в кабінеті (лабораторії) хімії найбільш імо¬вірними є термічні і хімічні опіки. 5.5.2.1. При термічних опіках першого ступеня уражене місце оброб¬ляють етиловим спиртом, після чого накладають суху стерильну пов'язку; бо чисту тканину і звертаються до дерматолога. Ні в якому разі не можна проколювати пухир, змочувати місця опіків водою, припікати їх розчином перманганату калію, бриліантової зелені, розчином йоду, застосовувати «народні засоби», різні олії, вазелін, бо вони тільки підси¬люють опіки, сповільнюють загоєння ран. При важких опіках необхід¬но і негайно відправити потерпілого до лікувального закладу. 5.5.2.2. У разі хімічних опіків уражену ділянку шкіри треба промити великою кількістю прохолодної води протягом 15—20 хв, забороняється обробляти обпечені місця ватним тампоном; потім промивають розчином питної соди з масовою часткою гідроген-карбонату натрію 2% (при потраплянні кислоти) або розчином оцтової або лимонної кислоти з масовими частками по речовинам 1-2% (при потраплянні лугу), ополоскують водою і накладають марлеву пов'язку з риваноло
5.5.2.2. У разі хімічних опіків уражену ділянку шкіри треба промити великою кількістю прохолодної води протягом 15—20 хв, забороняється обробляти обпечені місця ватним тампоном; потім промивають розчином питної соди з масовою часткою гідроген-карбонату натрію 2% (при потраплянні кислоти) або розчином оцтової або лимонної кислоти з масовими частками по речовинам 1-2% (при потраплянні лугу), ополоскують водою і накладають марлеву пов'язку з риванолом або фурациліном. 5.5.2.3. При опіках під час роботи з металічним натрієм, а та¬кс -к фосфором необхідно ватним тампоном зняти з поверхні шкіри ці речовини, а потім промити великою кількістю води.
5.5.3. Перша допомога при опіках очей 5.5.3.1. При потраплянні в око будь-якої хімічної рідини необхідно ретельно промити його великою кількістю води. Опіки очей під час роботи в кабінеті хімії найчастіше спри¬чиняються кислотами і лугами. При опіках кислотою без¬посередньо після опіку видно ділянку і важкість ураження. Спостерігається почервоніння, у важчих випадках — омертвіння тка¬нини і в подальшому—відторгнення омертвілої тканини. При опіках лугом не завжди видно відразу важкість ураження. Спостерігається почервоніння кон'юнктиви, поблідніння рогівки, хворі не завжди звертаються до лікаря. Проте через 1-2 дні стан погіршується, рогівка мутніє і людина може втратити зір. Усе це трапляється внаслідок того, що при опіках кислота безпосередньо пошкоджує тканини, до яких дотикається. А луг просочується між клітинами і спричиняє руйнівну дію на саму тканину. 5.5.3.2. При потраплянні в око кислоти найкраще відразу промити його чистою проточною водою, а потім накласти ватний тампон, змочений розчином гідрогенкарбонату натрію з масовою часткою 3%. 5.5.3.3. Промивати очі при потраплянні лугу слід водою, а після нього—розчином борної кислоти з масовою часткою 2% (1 чай¬на ложка борної кислоти на склянку води). Після заключного ополоскування очей чистою водою під повіки вводять 2-3 краплі альбуциду з масовою часткою розчиненої речовини 30%. 5.5.3.4. Промивати очі після опіку необхідно ретельно протягом 20—ЗО хв, а потім обов'язково звернутися до лікаря.
5.5.4. Перша допомога при пораненні 5.5.4.1. Той, хто подає допомогу при пораненні, повинен з милом помити руки, а якщо це неможливо — змазати пальці йодною настойкою. Доторкуватися до рани навіть вимитими руками не дозволяється. Не дозволяється обмивати рану водою. 5.5 .4.2. При незначних порізах рану обробляють йодною настоянкою і накладають марлеву пов'язку, яка захищає організм від мікробів і сприяє швидкому зсіданню крові. 5.5.4.3. При пораненні склом або іншим предметом рану промивають великою кількістю дистильованої води або тампоном, змоченим етиловим спиртом (етанолом); виймають осколки скла і знову промивають рану спиртом. Якщо рана забруднена, бруд видаляється лише навкруги, але ні в якому разі не з глибинних шарів рани. Шкіру і навколо рани обробляють йодною настоянкою або розчином брилі¬антової зелені, перев'язують і звертаються в медпункт. 5.5.4.4. При серйозному порізі й сильній кровотечі необхідно накласти джгут вище рани, покрити рану стерильною марлею і негайно викликати лікаря. 5.5.4.5. Виконувати всі вказівки керівника робіт по ліквідації аварійної ситуації.
До уваги користувачів! Вся інформація взята з відкритих джерел, призначена виключно для приватного використання, з метою самоосвіти користувачів ресурсу. Дана інформація не призначена для комерційного використання! Ні власник сайту, ні хостинг-провайдер, ні будь-які інші фізичні або юридичні особи не можуть нести ніякої відповідальності за будь-яке використання матеріалів даного сайту. Відвідуючи цей сайт користувач підтверджує свою повну згоду з усіма вище викладеними умовами використання інформації.
